В усьому світі рак вважається хворобою людей похилого віку. Понад 50% усіх випадків раку виявляються у людей у віці 65 років або старше. Дехто насправді вважає, що якщо рак – «хвороба старих», то це нормально, як застуда у дитини, що ходить до дитячого садка. Є й ті, хто вважає, що онкологія у людей похилого віку розвивається інакше, не так швидко, і що сенсу у лікуванні цього захворювання немає взагалі, оскільки хіміотерапія та променева терапія роблять пацієнтові лише гірше. Давайте розберемося, що з цього дійсно правда і які є підходи до лікування, допомоги та реабілітації хворих похилого віку.
Онкологічні симптоми та швидкість розвитку більше залежать від виду захворювання, аніж від віку. Хоча зазвичай через загальне нездужання, характерне для похилого віку, на перші симптоми рідко звертають увагу. Через це часто хворобу діагностують на останніх стадіях. У молодому віці людина є більш активною, тому зміни у її стані очевидні, а люди похилого віку є менш рухливими і вже обтяжені не одним діагнозом. Гістологічно пухлина людини похилого віку має таку саму будову, як і у молодої людини, немає підстав вважати, що вік захворювання на рак впливає на його протікання та самопочуття пацієнта. Люди похилого віку так само страждають від онкології, як і молоді люди, втім, у їхньому випадку хвороба частіше та швидше закінчується смертю. Проте це не свідчить про те, що лікування раку для людей похилого віку є марним.
Неможливо стверджувати, що хіміотерапію можна перенести без жодних наслідків. При цьому навантаження на ослаблений хронічними хворобами організм відчуватиметься набагато сильніше, ніж на більш здоровий та молодий. Під час вибору методу лікування онкології враховується не стільки вік пацієнта, скільки стан його здоров’я, адже фізично молоді люди здатні краще впоратися з побічними ефектами лікування. Проте в арсеналі лікарів наразі є достатня кількість різноманітних методів лікування та їх комбінацій, аби запропонувати максимально ефективні, враховуючи стан здоров’я кожного пацієнта. До того ж лікарі підберуть підтримуючу терапію та ліки для усунення больового синдрому.
Інша справа – хірургічне лікування, оскільки багато пацієнтів похилого віку має інші медичні проблеми, що виникли раніше, а також пов’язане із віком зниження фізичних та психічних функцій. Це призводить до погіршення загального стану здоров’я та зниження здатності протистояти операції.
Як висновок – лікувати рак у людей похилого віку можна і треба, ретельно підбираючи протоколи лікування, з урахуванням усіх супутніх захворювань, стану хворого, співставляючи позитивний ефект від лікування із силою побічних ефектів. Догляд за онкологічним пацієнтом похилого віку ускладнюється багатьма проблемами з його фізичним, емоційним та когнітивним станом. Часто догляд за таким пацієнтом перекладається, здебільшого, на плечі родини.
Важливо розуміти, що старість сама по собі не є ознакою недієздатності чи інвалідності. Ваша мама чи батько мають право знати всю інформацію про власний стан. Вона є необхідною для прийняття рішення про початок та продовження лікування. Безумовно, точну оцінку ефективності лікування та побічних ефектів від нього може надати лише лікар. Однак думку, власне, пацієнта дізнатися треба. Деякі люди похилого віку вище цінують якість життя, ніж його тривалість, для них може бути важливою фінансова безпека родини, певна фізична незалежність. Тут ми не говоримо про випадки, коли людина похилого віку має когнітивні порушення, пов’язані з віком.
Людині похилого віку необхідна допомога та турбота про її:
Фізичний стан. Допомога в її щоденній життєдіяльності. Тут треба відзначити, що не варто занадто опікати близьку вам людину. Однак можна допомогти зі складанням плану візитів до лікаря, оплатою та організацію поїздок, упорядкуванням прийому ліків. Можна і треба надати допомогу з моніторингом симптомів під час проведення лікування та після нього: виміряти тиск, пульс, зробити те, що доручить ваш лікар.
Фізична активність є важливою для людини похилого віку. Надайте їй можливість робити все, що вона в змозі робити самостійно. Це посилить її почуття контролю над власним життям. Реабілітація після всіх етапів лікування охоплює легкі аеробні навантаження, які людина в змозі витримати, вправи на баланс та розвиток витривалості.
Психічний та емоційний стан. Відкрите та чесне обговорення стану пацієнта, можливість висловити свої тривоги та побоювання. Людині похилого віку може бути необхідно обговорити усі деталі можливого розвитку ситуації, включно із сумним кінцем. Будьте поряд, слухайте активно та зацікавлено.
Пацієнтам часто необхідна інформаційна підтримка: опис схем лікування подібного захворювання, його побічних ефектів та схожого досвіду участі у лікуванні. За можливості познайомте близьку вам людину з пацієнтом, що має подібний діагноз та позитивний досвід лікування.
Деяким пацієнтам похилого віку властива нерішучість у спілкуванні з лікарями, труднощі під час задавання додаткових питань, страх перед невідомим. Дехто соромиться слабкого слуху та боїться пропустити важливу інформацію під час прийому. Допоможіть близькій вам людині вести переговори з лікувальною командою, записуйте рекомендації та проговорюйте їх з пацієнтом.
Для пацієнта похилого віку важливо щодня у процесі лікування робити те, що і завжди, долати зміни у власному стані та контролювати симптоми захворювання. Це можливо завдяки кваліфікованій команді лікарів та допомозі близьких.